Иван Франко — Осінній вітре, що могучим станом

Осінній вітре, що могучим станом
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;
Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

Федерико Гарсиа Лорка — Сонет о розовой гирлянде

Гирлянду роз! Быстрей! Я умираю.
Сплетай и пой! Сплетай и плачь над нею!
Январь мой ночь от ночи холоднее,
и нет потемкам ни конца ни краю.

Где звездами цветет земля сырая
между твоей любовью и моею,
там первоцветы плачутся кипрею
и круглый год горят не отгорая.

Топчи мой луг, плыви моей излукой
и свежей раны впитывай цветенье.
В медовых бедрах кровь мою баюкай.

Но торопись! В неистовом сплетенье
да изойдем надеждою и мукой!
И времени достанутся лишь тени.

Перевод Анатолия Гелескула